mamay: (Бєньдєровєць!)
Я бьіл бєндєровцем щє до того як це стало трендом (с)


Я вам так скажу, що виховувався я зовсім не в націоналістичному середовищу. Але вже якось було, що я знав як читати слово "ВОЛЯ" в силуеті тризуба і це було в благословєнниє часиковбаси по 2.20. а потім "ми прийшла карта нароковац" і став я жовнєжем імперської армії, ну то ви знаєте за мої поневіряння европами.
З совіцької армії мене одпустили акурат в 1990 році і ви мої дорогенькі хто чита за цим тегом пам'ятаєте як я вибудовував нашу нєзалєжнасть.
І всі ці роки наш народ муляло вітання бєндєровскоє "Слава Україні" особєнно на так званном востокєукраїни (тм), мєсні інтєлєктуали морщілі попи, складали губки в курячє гузно й казал "ета ні нашьі гірої"!
Но як казав дід Панас "новьіє пєсні придумала жьізнь..." Українці вступили в боротьбу з злочинним урядом януковича-тимошенко і поклали свої жизні не за пенції, не за партії і навіть не за волю, а за те, щоб ми не ставали вбивцями людей. Поклали жизні за наші душі.
За те щом нам не довелося брати на себе гріх вбивства навіть тих скотів які на нашій землі роблять всю оцю шкоду. Українці рятували хвашистів які підпалили свій гнидник в Одесі, не дивлячісь на те що перед цим ті паскуди в них стріляли з за спин мусорів. Та й ви мої любі зараз наведете щє багацько прикладів коли люди робили для свох братів і навіть для своїх ворогів таке, чтого від людини вимагати неможна, що людина робить не для своєї користі, не заради виконання законів, а заради Божої Слави і от тоді ми вже бачимо поряд із собою Героїв і це вже тепер наші спільні Герої і вже треба бути дурнем, щоб не розуміти що ми вкладаємо в гасло "Слава Героям"
mamay: (Default)
Отже, мої любі , спогади великодні.

Було це 88 року минулого сторічча.
Радянський совок вже бачив своїх дідів й прадіда, і вони його кликали у Країну Вічного Полювання.

репортаж очима дикуна. висловлювання автора можуть не відповідати вашим религійним почуттям. )


Отакоє мої любі було знайомство з празднуванням Великодня у Київі у 1988-році.
mamay: (Default)
От же , мої любі, як що ви щє незнаєте, хто був родоначальніком жанру знакомств через ЗМІ так я вам розповім.

Давным-давно, кажется в прошлую пятницу...
Або не так.
1987рік. мамонти вже вимерли, але доба історичного матеріалізму щє продовжувалася.
В славному місті Бабурці в надзвичайно прогресивному архітектурно дев'ятиповерховому панельному будинкі седіло троє людей. Один з них я а двоє інші офлайнові мої колишні однокласник і однокласниця.

много букв про ЕТО )

Вобщєм як що хочете дізнатися шо було дальше відправьте коротке повідомленя на який небуть номер мобільного зв'язку....
За звичайний комент в цьому журналі можна отимати преміум екаунт і прочитати як все далі відбувалося.
mamay: (aryan)
Любі друзі!
не дивуйтеся що на вас дивиться гербова юзерпика, а буде щось написане, як то кажуть, на актуельну тему.

Бо ж під цим крилатим биком ми пишимо про походжен світу, про вибір, про бескінечність.

Отже, мої любі, вже ви трохи випустили пар і найтолерантніші з вас сказали, що святкують день миру.
А я вам розповім таку детективну ісотрію з флешбеками, військовими сутичками і золотом компартії.

Так от , коли був малим, дома в нас страшнішого слова чім "німці" не знали.
Мати була шостою дитиною і народилась акурат в ті дні, коли непеереможна армі пана Гітлєра визволяла Запороіжжя від іншої непереможної армії.
Всі діти баби Марусі виросли і народили їй онуків. І от ми малі її розпитували а які ж були німці? Бо ми ж бачили кіно про Ковпака і про гестапо-Мюлера і дуже вже цікаво було почути розповідь людини яка живого бачила Бабая!
А в їхньому селі стояли румуни. І от баба розповіда, що прислали їй у двір якогось солдатика, а на дворі вже холодно, а він стоїть і боїться зайти у хату, змерз, каже, аж соплі течуть.
Чогось дуже мені це запам'яталося.
Після цього я щє багато років слухав політінформації про те як Америка хоче зробити з Японії непотопляємий авіаносець, і Як Ізраїль буде жандармом на близькому сході , як поляки палять наше масло , яке ми їм відсилаємо на допомогуі, як німці на вулицях кажуть нашім у лице "русішшвайн"
У третьму році перебудови Ваш автор був у складі Групи Окупаційних Радянських Військ в Німечіні. А хто з вас не знає, то сенс окупації був у тому, що пани радянські генерали заробляли там собі на квартіру у Криму і на волгу, бо золотом партія ділитися не спішила. І щоб кой які грошенята заробити пани генерали відправляли на заробітки в німецьке народне господарство групи бійців.
Так от, наша команда була направлена полоти цибулю у якийсь совхоз, чи як воно там в них називалося. Бригадиркою була в нас німкеня. Пішов дощ. невеличкий такий, німецькій народний дощік, мряка така собі. Ну ми ж як справжні послідовники Уставу Збройних Сил звісно ж продовжуємо полоти, а вона нам на німецьких знаках каже, "давайте в вагончик, захворіїте". ну заходим а вона нам знов на тіх самих знаках каже, "я тіпо, захворію буду вдома сидіти видужуватиму, а ти, солдатик, захворієш , один чорт будеш вкалувати, так що будемо тут сидіти, щоб всі були живі здорові".
Мабуть в той час ми виглядали так само як сопливий руминешт у 41-му році в бабиному дворі.
Того дня остаточно наступив мир. І коли мій замполіт розповідав нам про дії роти по команді "Восторг 163", коли ми мали зайняти всі перехрестя міста пруської слави Ратенова, я вже користуючись здобуттями пєрістойкі-і-гласнаиті, розповідав йому чому ми , радянські солдати не станемо стріляти в неозброєних німців які виступають за "айне дойчланд - айне націон".

Отаким для мене є настання миру, без бомб на краснайплощіді, без мітінгів біля монументальних стометрових цицькастиз монстрів з мечами.
Для мне настаня миру, це коли жінка дає притулок сопливому окупанту, який вже ніколи не зможе підняти меча на неї і її дітей.
mamay: (Анархия)
Навів мене добродій [livejournal.com profile] a_moskalev на оцею заяву
І згадалися мнені часи преславного совіцького союзу. рік так 83-й.
Столиця світу - Бабурка не зважаючи на те що випускала наймодерніші у світі магнітофони "Весна 201" і "Весна 211" на свої 200 000 населеня мала дуже малопотужну телефонну станцію. Телефон був недоступною мрією, а мобільні телефони тупі бабурчани (бо ж хохли!) лінилися купувати і лінилися вивчати як там набираюця смски ну і всяке таке.
Але була така собі радіотрансляційна мережа. в усіх квартирах, бо бабурка то... як би тк щоб і правду вам сказати і нерозчарувати?
(ну бабурка це така столиця світу яка побудована в самому що називаєця степу, а назвою свлоєю вона завдячує селу поруч з 20 халуп.)так от в усіх квартирах тая радійо була присутня.
І от що робили ми . Треба було через підсилювач вихід зробити прямо на оту резетку. І під час перерви, з 14 до 15 і з опівночі до 6-ї можна було спілкуватися в цій мережі! Як то кажуть : Скайп смокчє!
При тому спілкувалися більш-менш без матюків. Крутили музичку.Про щось там балакали. але це була дійсно Свобода!
ну і ви розумієте, що як всяка свобода вона була ненависна совіцькому ладу і його КДБ. Почалися облави когось навіть піймали і забрали апаратуру. Комсомольска газета написала розгромну статтю "Прімус" я тя вьізьіваю!" ("Прімус" це був позивний одного з учасників нашоїї конференції 30-ти річног дідугана :))
А сьогодні читав як совкодрочери мріють про те яким був би радянський совконет.
отакий би і був: достіжєнія строітілєй камунізьма і трудьі таваріща Ленєна.
mamay: (Анархия)
Сидите,
не совейте,
в моем
Моссовете.
Розовые лица.
Револьвер
желт.
Моя
милиция
меня
бережет.
Жезлом
правит,
чтоб вправо
шел.
Пойду
направо.
Очень хорошо.

Вл. МАЯКОВСКИЙ


І на привеликий жаль згадані строки асоціюються з тим, що "спочатку посаде, а тоді вже й стереже". Отака міліція.
Згадую пана Жиріновського, який казав, що треба , щоб у полі зору людини завжди була фуражка городового, щоб людии відчували захищеність.
Любі друзі!
Вам брешуть, що неможливо навести порядок за допомогою міліції.

Рік 1993.
Готельний комплекс "Інтурист" у Запоріжжі. В рестаранах бійки. Іноді стрелянина. Керівництво укладає з відділом охорони УВС Зпаоріжжя договір про охорону.
Тепер цей комплекс цілодобово охороняемо ми десять сержантів і капітан. Служба сутки на троє. Наряд - два чоловіки. Когоо туди взяли? Як звичай "кращіх бійців", які своїм командирам були вже по перек горла.
Перші два тижні ми приблизно з 19 до 23 діжурили вчотирьох. Що там було? Збройні напади, спроби згвалтування, поножовщіна. Але, як пишуть у газетах "завдяки рішучім діям" Вже через короткий час ми стали окрасою: молоді, стункі, ввічливі. "Абітатілі шьікарньіх рістаранав" нам дуже дякували, що можна тепер спокійно йти в кабак, відпочивати, а не на війну.
Знпєте, я дуже розумію, що можно завжди огріти когось гумовим кийком, яким доречі, чудово ламаються кістки, або приснути газом, або щє шось, але мєнт - це представник закону і порядку а не загрози фізичної розправи.
Дійсно інколи приїздили люди з інших міст, які не знають, що треба поважати спокій громадян які поруч, і вони інколи викидували колінця, але ж віртуозне вміння полягає не в тому щоб на очах 100 чоловік відносити когось на носаках, а в тому, щоб ввічливо цю емоційну людину локалізувати і залишити цій людині можливость невтрачаючи лиця спокійно піти собі.

Тому дуже хочеться таки щоб наша міліція була таки запорукою безпеки, і допомоги громадянам. А не механізмом залякування і не гвинтиком державної машини по пригніченю людей.
mamay: (Енеїда)
Отже панство пам'ятає, як я зустрів проголошеня Декларації про державний суверенітет України.

А перед тим, у вівторок, за планом навчань, який затверджували ще на початку року маємо їхати всім батальйоном на полегон стріляти.
24-го сиділи, чекали, що воно буде далі, а я щє з ночі, і відпустка горить з 3-го (Бо ГКЧП відмінило всі відпустки)
ну а ввечекі Кравчук виступив сказав, шо то в Москвє переворот, а в нас як було таке й буде.

Ну от приїхали ми вишикувались.
Командир батальйону поїхав у містком КПРС (от слово яке! майже як Оюшмінальд ;))вони там палили докумєнти якісь. а перед нами виступав парторг майор Гречка, навіть не замполіт.
Ну і розповідає, а він тріпло після Фіделя Кастро - другий голос, тіпо "... бла-бла-бла, бдітєльнасть, ... бла-бла-бла враги...". Ну вже гад і не пригадаю як та комунія людям на голову капала своїми агітаціями.

А я в строю збираю собі банду у плавні. треба сказати, що половина моєго взводу то хлопці , що охороняли державно важливий об'єкт - ЦОС 2 - гівнокачку (бо там хлор) ну й жили вони поруч в селі Розумовка, Нижня Хортиця, Біленьке.
Ну я от перегукуюсь з ними : тіпа : "Микола, а ти в мою банду підеш?" , "А шо там робить?" "Грабіть і насілувать!" "Піду" Ну і в такому роді. А тут З другого взводу питають : "А шо ви там робите?" "Та збираєм банду у плавні!" "Так і ми підем!"
На а наш товарісч майор в цей час щось там : "... бла-бла-бла в Ма-асквє..." І тут я політкоректно так кажу йому, " Та шо там у Москвє", он у Київі Кравчук і власть наша"
Слово "наша" сказане мною паралізувало нашого парторга, бо я вже був відомим заколотником завдяки якому взвод організовано припинив члєнство у комсомолі, вобщєм не їхній зовсім. він як ото штовхав свою промову так і заткнувся.
Як ото у поета :
"Каторою тут врєменоє?
Слазь!
Кончілось вашє врємя!"

І тут моя лєнь спасла Україну від третього гетьманату.
Бо залишалося мені скомандувати : ти й ти арештуйте цих (замполіта і парторга) і вони б не чинили опору. Враховуючи, що два командири взводів відкрито симпатизували нашій банді, один навіть сказав, що піде з нами в плавні, якщо жінка відпусте, а нє, то набреше їй, що на рибалку, а сам до нас у плавні. Двоє не збиралися брати участь у нашій банді але були дуже лояльні до нас. А один так хотів стати майором (з часом став) що нехотів взагалі нічого.
І от уявіть : озброєний батальйон (бо приїхали провести стрельби з автомата, там война а в нас утвєрждьонньій учєбньій процєсс!), так сяк, але обучений, до того ж саме ми охороняєм сов-парт органи в Запоріжжі. Посідали і поїхали арештовувати всю комунію. А в ментів воно як так кум в ГАЇ, там в ППС, з тим училися разом, той перейшов од нас, той преейшов до нас. Одним словом береш радіостанцію і на хвилі кожної служби повідомляєш : так мол і так, наш батальйон зарештував комунію і вирішили захопити владу.

Ну а гетьманом кого? Звісно головного заколотника - мене, бо всерівно ніхто не повіре, шо так воно минеться. І кожен думає, я буду десь неподалік, шоб сказати "а я як усі"
Н уот уявіть в запоріжжі менти захопили владу.
А народ? Народ скаже : "ага це ж їх міліція зарештувала, значить бандіти! Крали народне імущєство" А тут військо шо ви думаєте отой кадрований артполк став би з нами воювати?
Знов таки зв'язок дуже швидко доніс би до сусідніх міст, що ми арештували комунію і захопили владу робіть і ви так само. А там такі самі лодарі як і ми: нічо собі! Власть захопили. А хто ж у вас Батько! Ну тут мені булаву значить видають, і я людина малоосвітчена, стаю Всеукраїнським гетьманом.
Тут Україні і піздєтс! Бо хіба можна шоб отака особа була гетьманом? А шо ви думаєте були варіянти? А шо ви думаєте їх зараз є?

Тому шановне панство маємо єволюційно побудувати сякі - такі громадянські інституції, а тоді якщо нам заманеться вже й гетьмана собі призовем. А як хтось захватить в цій країні владу то він і людей насмішить і сам намучається. Тому ота клоунада, що зараз у Київі то все од спеки.
Непереймайтеся.
mamay: (Бєньдєровєць!)
Ні , це щє не Великдень, це згадка про мою службу в совіцькому окупаційному війску.

Отже новорічні свята мені довелося зустрічати з вогнегасником. А справа в тому, що мій полк (в\ч п\п 35049) переділяв навпіл місто Ратенів. А німці мають звичку на новий рік влаштовувати фейєрверки. І от наше командуваня вважало, що вони прагнуть так запускати свої ракети, щоб вони влучіли саме на наші склади. Німці звичайно цього не знали і запускали їх для своєї радості і нічого на наші паливно-мастильні склади не падало, але ми на чолі з майорами і полковниками в обнімку з вогнегасниками сиділи у паркі (парк це не там де дерева, а там де військова техника)
І от наші бойові охвіцери дивлячісь на це все дійство в захваті стали мріяти як би по отим німцям бахнути з яких небуть наших фузей (а мали ми, не багато не мало, гаубиці 152 мм і системи залпового вогню)

Тому читаю http://shiropaev.livejournal.com/2826.html про холодну війну росіян і не дивуюсь. Ну а що чекати від совіцького полковника в якого життя має вважатися вдалим лише у випадку коли він жахне по німцям?
mamay: (Енеїда)
Рівно п'ятнадцять років тому я заступав у наряд, десь в такий час, пів на сьому, я виходив з дому. Дочекавшись прийняття постанови я вирубав на кокарді совьєцкий герб і поставив натомість тризуба.

Впевнений, що це був найперший тризуб на фуражці з яким заступали на несення служби в новітній історії України.

July 2016

M T W T F S S
    123
45678910
11121314151617
181920212223 24
25262728293031

Підписка

RSS Atom

Дізнатися більше

No cut tags