Рожденные огнем

У нас також вибрали пару, дівчинку і хлопчика, на «золотих медалістів», Оксану Мороз (здається) і Сашу Горбатенко. Вони були високі, стрункі, і майже непогано вчились. Але разом дивились як на совєцькому плакаті совєцькі українські школярі. А Вітю Линка (трошки повного, з довгим носом та з допитливим розумом) і Люду Щербакову (маленьку кругленьку і дуже розумну, схожу на совку), чомусь не «назначили», хоча було набагато справедливіше. Вітя був закоханий у Люду безтями, але ніколи так і не зізнався, то був страшний секрет, я і не знала вчасно, обидва поїхали поступати з першого разу, і вивчилися, у Москву, Вітя на лікаря, Люда десь у Баумана, вже не пам’ятаю, повернулась скніти до рідного районного центру неясно чому.

За те того хлопця Горбатенко весь час «тягнули», а ми з подружками ухохатувалися з його «перлів» типу «повєрнітєсь задом к залу» «их дружба пєерерасла в любовь» та інших. Не знаю, чого ми стільки реготали тоді. Мабуть, гормони. Смішинку з’їли. )

А до райкому мені було, як до неба. Я їх не бачила ні сном ні духом. Повністю паралельні світи.