Новий вид - совіцькі люди

[mamay]

Ось вам пісня про Чєлєнтано

а дальше про комунізм і євгєніку

по совєту друзєй почитав http://levkonoe.livejournal.com/7186171.html.
ну ви мабуть вже те читали раніше, тільки я задніх пасу. але я за марксізм і євгєніку.
відомо, що марксізм вєрний , адуже умні поїдуть у Сибір прибирати сніг.
В молодості коли я збирався дєлать свою жисть с товаріща Бжезінского Дзєржинского , соотвєтствєнно на вознікающіє вопроси треба було десь шукать відповіді, а поскольку Заратуштру на православний єзик переводите не хотіли, оставался одін автор Слава Кпсс.
Ну от його я і читав.
І це стало началом конца, как говорітся. Бо як би я не читав я б і незнав який це капут.
Треба було їм всьотаки засєкрєтіть работи класєков.
Ну і про євгєніку.
В школі в нас якось так сталося, що класні керівники мінялись в нас майже щороку. ми були кузніцей завучів. тоєсть завучі школи то всьо наші бившиє класниє дами.
і було такоє правіло шо в первих чіслах сєньтьйабрьа всих розсажували по ранжиру, вєсу і жиру.
і от так вийшло шо з однією дєвочкою я просидів за одной партой 5 лєт при разних чітілях.
просто такі "Я сидел при Александре Втором "Освободителе", при Александре Третьем "Миротворце"..."
просто вчителя на нас дивилися і казали.
о! яка прекрасна пара. ну ви знаєтє мєня "... деньги, женщины... надо было иметь мою богатырскую силу. Во всех же газетах писали: поэт-юморист" і вона тоже красавіца спарцмєнка камсамолка. всє мої друзья буди в неї влюблєни.
я з того мав непоганий гешефт, бо мог єй передавать запісочкі од ніх!
ну а дальше ви вже пойняли, шо ми з нею не то шоб на дух один одного не переносили. зовсім ні. в нас була настоящая муржская дружба. не то шоб за нею замічалось того шо із толєрантності тепер неможна називати. очєнь даже наоборот. вона була образцова дєвочка-дєвочка, як це називалось в каойто піріод. сплошноє мімімі. все аніме з неї змальоване.
але ми мабуть дуже по звірячому одне одного відчували і бачили все гівно одне в одному, що було сокрито от другіх. І в нас вистачало розуму не виносити на широкий загал те що ми бачимо один в одному і внас вистачало розуми не пробувати якось з тим гратися чи боротися.
В нас вистачало розуму.
і ми причудво товаришували аж допоки життя нас не розкидало.
але залишилися самі найкращі спогади про наше товариство.
і слава партії, що нас могли посадити за одну парту , а не покласти в одне ліжко

Comments

[mamay-m.livejournal.com]

я згадую як розбирали "моральний облік" себто десь ми й були на тому шляху , що райком комсомолу буде видавать характєрістіку для шлюбу.
а як згадаю тих райкомовських деятєльніц.
брррр!

[chita-i.livejournal.com]

У нас також вибрали пару, дівчинку і хлопчика, на «золотих медалістів», Оксану Мороз (здається) і Сашу Горбатенко. Вони були високі, стрункі, і майже непогано вчились. Але разом дивились як на совєцькому плакаті совєцькі українські школярі. А Вітю Линка (трошки повного, з довгим носом та з допитливим розумом) і Люду Щербакову (маленьку кругленьку і дуже розумну, схожу на совку), чомусь не «назначили», хоча було набагато справедливіше. Вітя був закоханий у Люду безтями, але ніколи так і не зізнався, то був страшний секрет, я і не знала вчасно, обидва поїхали поступати з першого разу, і вивчилися, у Москву, Вітя на лікаря, Люда десь у Баумана, вже не пам’ятаю, повернулась скніти до рідного районного центру неясно чому.

За те того хлопця Горбатенко весь час «тягнули», а ми з подружками ухохатувалися з його «перлів» типу «повєрнітєсь задом к залу» «их дружба пєерерасла в любовь» та інших. Не знаю, чого ми стільки реготали тоді. Мабуть, гормони. Смішинку з’їли. )

А до райкому мені було, як до неба. Я їх не бачила ні сном ні духом. Повністю паралельні світи.

[chita-i.livejournal.com]

А щодо втілення ідей утопістів у життя, так, совкам майже вдалося!